Не вірю

Війна… Не можу забути..

Не вірю. Не може цього бути,

Що Україну переможуть.

Вірю, наші бійці все зможуть.

Тільки живими верніться додому

Без граду і без страшного грому.

Вертайтеся швидше до рідної хати

Чекають вас сестри , дружина і мати.

Мати героя

Мамо героя!  ЖИВІТЬ!

Померлого сина  ЛЮБІТЬ!

Подвиг його  ПОВАЖАЙТЕ,

А зайду-вбивцю  зневажайте.

Хто вбив – повинен знати,

Що життя не можна забирати.

І хто вчинить зло,

До того повернеться воно.

Рідний

Знову втрачаєм ми рідних

Воїнів України – вірних.

Але не здаються українці

Стоять як броня на фронті.

Я сумую за тими хто помер,

Що на місті бою завмер.

Упали вони на землю святу

Не змогли  пережити війну.

Рятують країну як можуть,

Але страх відвести не можуть.

Але вірять в перемогу вони,

Хоча і помирають часто вони.

Не помирайте!  Живіть!

Волю Україні поверніть!

Додому живими вертайтесь,

Ворога страшного не бійтесь.

Я не можу вам допомогти,

Але ви зможете перемогти.

Врятувати свою Батьківщину,

Відновити нашу Україну!!!       

Один серед війни

Веселка стоїть над горою

Йде солдат після бою.

Він залишився один на фронті

Писав листа своїй донці

«Чекайте мене із війни

Переможемо з браттями ми»,

Але немає вже в живих

Воїнів відважних тих.

Що стояли за Україну,

За матір, жінку, дитину.

Душею своєю захищали

Щоб на Україні не воювали.

08.2015