Борись

Вже забули люди,

Їм наказали забути …

Але комусь лише здається,

Що тихо у нас серце б’ється.

Не в куточку всі моляться,

Не в думках з ворогом борються.

Україну в чужі руки не дають,

Війну з ворогом ведуть.

І ти не давай їм дорогу,

Не допускай до свого порогу.

Борись…, і тільки тоді.

Не дамо дороги  війні.

Врятувати неможливо

Крики душі померлого чуєш,

Як його врятувати мудруєш.

Рятуєш життя солдату,

Бо обіцяв його брату.

Але зрозумій не вернути!

Йому життя не повернути.

Залишається лише сказати,

Убивцю не посадять за грати.            

Чужий брат

Постріл… – попали в солдата…

Вбили одного і іншого брата,

Вбили тата, чоловіка і сина…

Не заплаче за ним вірна дружина.

Не  дізнається безстрашний солдат,

Що за ним пішов його брат,

Що загинула вже і дружина,

І нема в живих його сина.

І ніхто не посадить за грати

Убивцю померлого брата.

Останні удари

Серце пробило останні удари

Бандити хлопцю життя зруйнували.

Знаєте ви чи ні – Не боявся він війни,

Що пішов захищати Свою країну і мати.

Але нема воїна в живих

Що не боявся ворогів тих,

Що захищав свою країну

Та свою майбутню дитину.

Не вірю

Війна… Не можу забути..

Не вірю. Не може цього бути,

Що Україну переможуть.

Вірю, наші бійці все зможуть.

Тільки живими верніться додому

Без граду і без страшного грому.

Вертайтеся швидше до рідної хати

Чекають вас сестри , дружина і мати.

Мати героя

Мамо героя!  ЖИВІТЬ!

Померлого сина  ЛЮБІТЬ!

Подвиг його  ПОВАЖАЙТЕ,

А зайду-вбивцю  зневажайте.

Хто вбив – повинен знати,

Що життя не можна забирати.

І хто вчинить зло,

До того повернеться воно.

Рідний

Знову втрачаєм ми рідних

Воїнів України – вірних.

Але не здаються українці

Стоять як броня на фронті.

Я сумую за тими хто помер,

Що на місті бою завмер.

Упали вони на землю святу

Не змогли  пережити війну.

Рятують країну як можуть,

Але страх відвести не можуть.

Але вірять в перемогу вони,

Хоча і помирають часто вони.

Не помирайте!  Живіть!

Волю Україні поверніть!

Додому живими вертайтесь,

Ворога страшного не бійтесь.

Я не можу вам допомогти,

Але ви зможете перемогти.

Врятувати свою Батьківщину,

Відновити нашу Україну!!!       

Один серед війни

Веселка стоїть над горою

Йде солдат після бою.

Він залишився один на фронті

Писав листа своїй донці

«Чекайте мене із війни

Переможемо з браттями ми»,

Але немає вже в живих

Воїнів відважних тих.

Що стояли за Україну,

За матір, жінку, дитину.

Душею своєю захищали

Щоб на Україні не воювали.

08.2015

Вона була вже забута

Ми вже забули війну,

Підняли зруйновану країну

Жили в мирі, добрі,

А тепер не пам’ятаєм ці дні-

Коли вранці встане сонце,

Ти поглянеш у віконце,

І побачиш ту красу прекрасну,

Ту погоду в ранці ясну…

Але хтось знову розпочав,

Воювати хтось почав.

  

Лише до перемоги

Налякані усі тремтять

А ми не здамось нікому

Навіть коли вони хотять

Ми стоятимемо до розгрому.

Лиш один є вихід із війни -

Або ми, або вони

Але не бійся нікого,

Захистимо  сина твого.

Стоятимуть до перемоги солдати,

Заради Вкраїни, заради своєї мати,

Врятують нашу квітучу країну,

Свою неповторну Батьківщину.                      28.12.15

Ми українці

Розцвіли поля,

Розквітли лани,

Сниться нам воля

Бачать всі сни.

Божевільні гармати.

Не бояться солдати.

Не хоче ніхто знати,

Що від гармати чекати.

Вони все б’ють, розбивають,

Страх на країну наганяють.

Але не зупинять нікого,

Навіть хлопця малого

Бо ми українці, всі одного народу,

А ми українці, всі козацького роду!                    28.12.15

Початок створення блогу